проворкотати

-очу́, -о́чеш і проворкоті́ти, -очу́, -оти́ш, док.

1) неперех. Те саме, що проворкувати 1).

2) перех. і без додатка, перен. Те саме, що проворкувати 2).

3) перех. і без додатка, перен. Пробурчати, промурмотати, виражаючи невдоволення чим-небудь, гнів і т. ін. || рідко. Сказати що-небудь тихо, невиразно.